Пробуджені / Ми ховаємо мерців

Після випадкового застосування експериментальної зброї на борту американського військового корабля з карти зникає Гобарт, а всю Тасманію затягує густий сірий дим, що приховує масштаби катастрофи. Світові ЗМІ безупинно транслюють тривожні новини, міжнародна напруга зростає, а прем’єр-міністр Австралії у люті вимагає пояснень від США. На острів стікаються військові та волонтери, і портове місто Девонпорт переходить під повний контроль австралійських збройних сил, де кожного прибулого піддають жорстким перевіркам. Серед добровольців — американська фізіотерапевтка Ава, яка зголошується допомагати у зборі численних тіл загиблих на півночі Тасманії, ще не підозрюючи, з чим насправді доведеться зіткнутися. Згодом стає зрозуміло, що дія нової зброї виходить за межі звичного розуміння смерті: у деяких тіл фіксують дивні «ознаки життя», ніби мозок змушує мертві оболонки підводитися й боротися, перетворюючи зону катастрофи на смертельно небезпечний простір. Для Ави трагедія набуває особистого характеру, адже її чоловік Мітч перебував на розкішному курорті на півдні острова — саме тій частині Тасманії, яку військові повністю ізолювали й оголосили забороненою. Не вірячи офіційним заявам і розуміючи, що кожна хвилина може бути вирішальною, Ава вирішує втекти з-під контролю сил безпеки та перетнути острів у пошуках чоловіка, навіть знаючи, що всіх, хто повертається з півдня, військові розстрілюють без попередження. Єдиним її супутником стає Клей — поранений чоловік, за яким вона доглядала, і разом вони вирушають у подорож крізь заборонену територію, де стерта межа між життям і смертю.