Сімейне життя легковажної відьми

Ласкаво просимо до Лісу Відьом. Ці локації вважаються джерелом духовних благ та матеріального достатку. Магічні істоти, що мешкають у цих місцях, почуваються, як у раю. Їм тут дуже вільно, адже можна йти, куди заманеться, їсти, що захочеться, а також вивчати світ навколо. Щоправда, рано чи пізно стає дуже нудно. Мається від нудьги і Аліса. Вона більше за інших сумує, адже відьмине життя в цих землях здається справжньою рутиною. Щоб хоч якось його урізноманітнити, героїня вигадує собі численні розваги, починаючи від дослідницьких експедицій, закінчуючи простими походами за смаколиками. Аліса одного разу на одній з таких вилазок стикається з вельми незвичайною знахідкою: хтось кинув малу, яка пробудила в героїні материнські інстинкти. У результаті Аліса починає вирощувати дитину, яку назвала Віолою. Та стає для неї мало не рідною дочкою. Дитина росла, ставала міцною, сильною, розумною. Часто дочку і матір плутали між собою, адже вони дуже схожі. Така плутанина породила безліч різних казусних та кумедних моментів. Аліса і Віола чудово ладнають одна з одною і оточуючими: вони реагують на глузування такими ж смішками на адресу жартівників. Ніхто не може порушити гармонію та взаєморозуміння, що панують у їхній міцній родині.